Як побороти синдром самозванця. Стаття на People First Media
Як побороти синдром самозванця
1 лютого 2024 • Авторки: Аня Головченко та Юля Кудіна • 8 хв читання без поспіху
Усі хоча б раз у своєму житті чули про «синдром самозванця». Водночас не всі розуміють, як розпізнати в собі цей стан, чому він виникає та головне — як з ним ефективно боротися.

У цій статті засновниця спільноти HR та рекрутерів People First Club Аня Головченко та HR і бізнес-консультантка Юля Кудіна розповідають, як помітити в собі небезпечні симптоми отруйного внутрішнього голосу та вчасно його позбутися.
Що таке синдром самозванця?
Синдром самозванця — це необ'єктивна невпевненість у собі, яку іноді можуть відчувати навіть дуже досвідчені спеціалісти.

Внутрішній страх отруює життя фахівцям з найрізноманітніших галузей: нав’язує думки, що підривають бажання розвиватись та пробувати бодай щось нове у кар'єрі.

Одна справа — бачити прогалини у своїх знаннях, які потрібно заповнити для наступного професійного кроку та спокійно над цим працювати. Зовсім інша — відчувати паніку майже щоразу, коли, наприклад…
Ви починаєте щось нове, чого ніколи раніше не робили. І тут же відчуваєте думку:
«У мене недостатньо досвіду, це буде провал!»
Закінчуєте роботу на фул-тайм позиції, щоб робити власні проекти:
«Навколо так багато людей, у яких вже все вийшло, а я ж тільки починаю й не впораюсь…»
Плануєте встановити ціну за свої консультації:
«Як я можу брати таку оплату? Мені треба ще один курс, сертифікат, будь-що, бо я ще не маю права на це…»
Якщо такі думки виникають регулярно, можна з впевненістю сказати, що ви стали жертвою внутрішнього самозванця. І точно заслуговуєте на те, щоб не залишатись з ним сам на сам, а знайти якісні опори для змін.
Чому виникає синдром самозванця?
Одна з найголовніших причин його появи полягає в тому, що навколо нас надто багато відкритої інформації про інших людей. Ера соцмереж, в якій всі радо діляться своїми «успішними успіхами», менше і скромніше — невдачами, провалами та помилками.

При цьому всі ми соціальні істоти, що схильні порівнювати себе з іншими.

Тож ось ти дивишся на людину в мережі, читаєш про її проекти, заробітки, клієнтів, карʼєрний зріст і… Не встигаєш помітити, як порівнюєш себе з нею. Не на свою користь, звісно.

Особливо сильно це може чіпляти, коли настрій й без того «на нулі», бо, наприклад, сьогодні на роботі щось не вийшло.

Все це — ідеальне середовище для формування синдрому самозванця. Який пізніше починає набирати силу ще й з таких джерел як перфекціонізм, тривожність та низька самооцінка.
Як боротися з синдромом самозванця?
Коли в голові постійно звучить голос внутрішнього самозванця — для початку достатньо його відстежувати, більше нічого з цим не роблячи. Почніть з того, щоб просто назвати свій страх.

«Я боюся…» Чого саме? Податися на вакансію, познайомитися з людиною, попросити підвищення зарплати?

«Я недостатньо маю досвіду, мені ще треба…» А чого саме вам бракує? Ви самі це визначили, порівнявши себе з соцмережами чи пройшли професійну оцінку своїх навичок?
Коли зрозумієте, що саме є тригером, поспостерігайте за своїми відчуттями. Подумайте, це обʼєктивна реальність чи ваші власні занижені висновки про свої навички та досягнення? Така рефлексія може стати ефективним першим кроком до розв’язання проблеми.
Коли ж вдається регулярно прислухатись до себе у цьому моменті, вітаємо — половина справи зроблена. Ви вже помітили проблему, тож можна приступати до її вирішення.
  1. Просіть про фідбек
Коли після вашого виступу задоволені слухачі діляться враженнями, менеджер відмічає, як класно ви зробили проект або команда в опитуванні хвалить ваші навички — все це лікує нав'язливі думки про невдачі.

Не кожна компанія має класний Feedback Flow, тому проактивно шукати відгуку на свою роботу — це те, що кожен з нас може і має робити.
2. Спілкуйтесь з людьми зі спільноти
Коли слухаєш багатьох спікерів та практиків, з часом розумієш, що тобі теж є що сказати на цю тему. А ще спілкування допомагає усвідомити, що вам не треба перемагати кожну людину, з якою ви контактуєте.

Навпаки, ви можете думати разом з іншими, об'єднуватися з ними в команди та разом «виходити з мушлі». Ви не повинні бути краще за когось, бо ваша робота — це не конкурс.
3. Зрозумійте, чого конкретно вам не вистачає
Якщо, до прикладу, ви знаєте, що вам бракує навички публічних виступів — зможете поступово над нею працювати. З цим набагато легше мати справу, ніж з абстрактною думкою «я повна нікчема» чи «я взагалі нічого добре не вмію робити».

Коли ви зрозумієте, про що саме ваш синдром, буде простіше і просити фідбек. Якщо, скажімо, боїтесь подавати ідеї, можете запитувати саме такий відгук — наскільки гарно ви описали ідею та зробили презентацію для неї.
4. Помічайте свої сильні сторони
У багатьох спеціалістів є схильність концентруватися на тому, в чому вони недостатньо розвинені, досвідчені й так далі. Та варто пам’ятати: у вас точно є сильні сторони та навички, які привели вас в теперішню точку кар'єри.

Щоб наочно підкреслити свої переваги, спробуйте практику, яку ми називаємо щоденником перемог. Коли щось вдалося, обов’язково занотуйте це. Навіть маленькі перемоги та нотатки — важливі й працюють!
5. Переключайте фокус
Коли відчуваєте, що вам вчергове страшно і ви знову панічно себе соромитесь, спробуйте переключити увагу з себе та свого страху на людину, з якою спілкуєтесь. Пізнайте її, почуйте, отримайте від неї якомога більше цінної інформації.

Якщо ж напад невпевненості стався під час самостійної роботи, нагадайте собі, для чого взагалі все це робите. Це поверне вас до основ ваших мотивів, які набагато міцніші за внутрішній голос, що сіє сором і страх.
6. Перевірте своє оточення
Професійне оточення грає велику роль у житті кожного з нас та впливає на багато його складових. Це стосується й самооцінки.

Якщо ви постійно отримуєте негативний потік думок від менеджера у свою сторону, вам знадобиться багато сил, щоб зупинити це і просто «вийти з кімнати». Але іноді справді варто це зробити.

7. Пробуйте, доки не вийде
Страшно абсолютно всім, хто робить щось нове. Успішним людям також, адже завжди є можливість, що новий проект «не зайде». Їх відрізняє від інших те, що вони не перестають пробувати після першого, другого й наступних невдалих разів :)

Навпаки — щось змінюють і вперто роблять далі, аж доки не отримають результат.
А як зрозуміти, що вже можна ділитись експертизою?
Ми рекомендуємо орієнтуватись на власну готовність. Якщо у вас з’явилося таке бажання — цього вже достатньо. Але можна відстежувати не лише свої відчуття, а й запити від людей.
Дуже вагома ознака, що вам пора ділитися досвідом з іншими — це коли вже одна, дві, три людини звертаються до вас з якимось професійним питанням.
Пам’ятайте, що в кожен момент вашої кар'єри будуть люди розумніші, швидші, вміліші за вас. І в кожен момент будуть ті, хто ще не досяг вашого рівня. Це і є ваша цільова аудиторія, для якої ви вже можете бути корисними. Без ще десяти курсів та сертифікацій.
Як ще можна себе підтримати?
Ще один класний спосіб справлятись з невпевненістю — фіксувати свою експертизу публічно. Ось, як це можна робити.
1. Будьте активні в спільнотах
Можна почати з малого — проявлятись в професійних спільнотах. Ми впевнені, що для багатьох галузей є бодай щось (конференції, клуби, телеграм-канали) де можна попросити пораду та поділитись нею з іншими.

Наприклад, ви завершили проект — можете написати, що саме вдалось в ньому впровадити та запропонувати поділитись досвідом з декількома людьми. Опанувавши новий інструмент, можете пошерити декілька інсайтів, які вдалось отримати в процесі.
2. Спробуйте писати статті
Цей спосіб допоможе фіксувати успіхи та нові знання в першу чергу для самого себе. Особливо актуально, коли проекти несуться один за одним і у вас не вистачає часу на визнання своїх досягнень та фідбеку всередині компанії.
3. Проявляйтесь через роботу інших
Якщо не готові писати про свою роботу, почніть з ще меншої частини. Зафіксуйте три найцікавіші думки з книжки, яку ви прочитали, статті, що трапилась вам на спеціалізованій платформі або ж з подкасту, який прослухали на Ютубі.

Вийде доробок, в якому ви не спираєтесь на власний досвід, але систематизуєте і проявляєтесь через досвід інших. Ви так само вкладете час в цей прояв і отримаєте маленьке досягнення, з яким можна вийти у світ.
4. Об'єднуйтесь з колегами
Ще один спосіб робити публічні прояви — об'єднуватися з людьми. Створювати блог або подкаст разом геть не так страшно, як наодинці.

Можливо і таке, що вам не вистачить власної експертизи для запуску онлайн-проекту, але об'єднавшись з людиною з іншого відділу чи компанії ви значно підвищите шанси на успіх.
5. Не пуште себе, якщо не готові
Не змушуйте себе, якщо відчуваєте, що це не ваше, або ви ще не готові.

Врешті-решт, не всім треба подкасти, виступи й так далі. Можливо, ви знайдете свій унікальний формат, який дозволить вам проявлятись з насолодою.

Своє «Why?», яке штовхатиме вас до того, що близько саме вам.
Підсумки
  1. Починайте з маленьких кроків
  2. Шукайте підтримки в інших
  3. Записуйте все, над чим працюєте
  4. Ведіть щоденник перемог та фідбеку
  5. Обов'язково зробіть аудит свого оточення

Якщо вже все спробували, але ситуація не змінилась: можливо, з вашим сприйняттям все гаразд — просто довкола не ті люди, які можуть оцінити ваш внесок. У такому випадку варто працювати над зміною місця, а не себе.
А ще пам’ятайте — кожен з нас є людиною, яка може драйвити культуру фідбеку навколо себе. Допомагаючи собі отримувати фідбек, ми можемо налагодити цю систему в компаніях.
Очевидно, що це залежить не тільки від нас, але давайте будемо амбасадорами фідбеку «на місцях» трошки більше і допоможемо цим й іншим людям боротися з синдромом самозванця.

Пам’ятайте, що страх і сміливість завжди ходять поруч. Боятися — це нормально. Але ви можете брати цей страх у свої руки та обертати його на свою користь. Віримо, що у вас вийде!
Що ще подивитися про синдром самозанця?
Наприклад, випуск People First Podcast на цю тему на YouTube :-)
Поділитися статтею
Українська версія: «шоб шо?» :)
Чітка та прозора система надання фідбеку всередині компанії
Свіжі та практичні статті
у вас на пошті :-)
Щотижнева порція користі для HR,
рекрутерів, менеджерів і керівників