Під «дизайном доставки» маємо на увазі
як саме ти будеш доносити навчання до людей у повсякденній роботі. Найпростіше мислити через логіку 70−20−10:
- 70% — навчання в потоці роботи. Це реальні завдання, мікропроєкти, прототипи, робочі чеклісти та стандарти. Людина вчиться, виконуючи потрібні дії у своїх задачах. Приклад: інженер пише автотести до реального модуля, а не до "тренувального".
- 20% — підтримка людей. Це менторство, коучинг, спільноти практики, парні розбори, peer review. Тут людина отримує зворотний зв’язок і підсилює нову поведінку. Приклад: тімлід двічі на місяць проводить розбір робочих кейсів з командою.
- 10% — формальне навчання. Це короткі модулі, мікролекції, гайди, інструкції, які дають базу. Вони не займають багато часу й підбираються «під завдання», а не "про всяк випадок". Приклад: 30-хвилинний модуль про A/B-експерименти перед тим, як PM запускає реальний тест.
У підсумку дизайн доставки — це не "ще один курс", а комбінація робочих завдань, підтримки та мінімально необхідного контенту, завдяки якій нові навички з’являються у щоденних діях, а не лише у сертифікатах.